После новогодних праздников в Броварах прошел первый учебно-тренировочный сбор сборной команды Украины по гандболу юношей 1998-1999 годов рождения.

З 9 по 15 січня 2013 року у Броварах пройшов перший навчально-тренувальний збір збірної команди України з гандболу юнаків 1998-1999 років народження. Про принципи формування команди, завдання збору та подальшу стратегію підготовки збірної цього віку прес-служба ФГУ дізнавалася в одного з тренерів команди Ростислава Анатолійовича Ланевича.

- Спираючись на досвід попередніх років та виступів наших збірних на міжнародній арені, основною ідеєю формування збірної команди України хлопців 1998-1999 років народження є підготовка гідної зміни для національної команди. Під час першого збору головним завданням було надати можливість юним гандболістам познайомитися ближче один з одним, потренуватися в одному ігровому залі, в одному колективі. Усвідомити, що вони є членами збірної команди України.

- Розкажіть, скільки гравців було запрошено до Броварів? Чи всі дісталися до пункту призначення?
- Було запрошено більше гравців від тієї кількості, що приїхали. На перший збір прибуло 26 кандидатів. Це вихованці  Броварського вищого училища фізичної культури, столичного спортивного ліцею-інтернату, школи запорізького «ЗТР», ОДЮСШ м. Луцьк та Зіньківської СДЮШОР (Полтавська область). Через фінансові проблеми не змогли приїхати до нас представники Іллічівська, школи ім. Лагутіна (Запоріжжя), Слов’яносербська (Луганська область). Скажу, що ми й надалі будемо спостерігати за ними. Тим більше, що у нас є постійний контакт з тренерами команд, за які вони виступають. Двері у збірну, як кажуть, відчинені для усіх талановитих дітей. На наступний збір ми знову постараємось їх викликати, а як воно буде – побачимо. 

- В основному список збірної сформований із вихованців шкіл, котрі є постійними учасниками офіційних змагань під егідою ФГУ. Яка перспектива потрапити до збірної юних талановитих гандболістів, які не мають змоги радувати вболівальників на таких турнірах?
- Відповідаючи на ваше питання можна навести яскравий приклад із включенням до збірної команди 1998-1999 років народження вихованців Зіньківської СДЮШОР. На превеликий жаль, так сталося, що дитяча команда Зінькова цього сезону не має змоги брати участь в Дитячій лізі. Однак, хочу відзначити, що цих хлопців ми помітили ще минулого сезону під час змагань на призи клубу «Стрімкий м’яч». Пам’ятаючи про рівень продемонстрованої ними тоді гри, ми  надали їм шанс проявити себе і на цьому зборі. Ще раз наголошую, ми раді будемо бачити в складі збірної найталановитіших гандболістів цього віку. А пошуком інших юних гандбольних зірочок, які з різних причин позбавлені можливості змагатися на офіційних турнірах, будемо займатися під час проведення різноманітних товариських змагань. На щастя, їх в Україні проводиться щороку не так вже й мало.

- Розкажіть, будь ласка, про розпорядок дня під час першого збору?
- Заняття проходили у режимі дворазових тренувань. Ранкові тренування були направлені на швидкісно-силову та техніко-тактичну підготовку. Друге заняття – ігрове. Під час ігор нашим завданням було побачити як хлопці взаємодіють, проявляють себе в новому складі. Щоразу ми робили зміни у командах, аби кожен зіграв із кожним. Усім було надано достатньо ігрового часу.

- Наскільки швидко хлопці знайшли спільну мову? Чи не було ознак групувань за клубним представництвом?
- Спочатку було помітно як кандидати у збірну придивляються один до одного. Ми, тренери, доклали максимум зусиль аби донести до кожного з них, що вони під час цього тижневого збору об’єднані під знаменами збірної країни, тому й атмосферу тренерський штаб намагався створити відповідну, єдиного колективу. І радує те, що з кожним тренуванням, з кожним наступним днем хлопці почали «притиратися» один до одного. Це було помітно. Так під час гри з командою 1997-го року народження Броварського вищого училища фізичної культури ми побачили перші паростки зародження команди, об’єднаної спільною метою.  Можна сказати, що під час пауз між тренуваннями вони досить активно спілкувалися. Вважаю, що нам вдалося донести до юних гандболістів важливість  подібних зборів.


- Хто допоміг Вам організувати збір у Броварах?
- Хотів би висловити окрему подяку директору Броварського вищого училища фізичної культури  Олександру Григоровичу Чигирину та викладачу цього закладу Миколі Івановичу Вінічуку за те, що сприяли розв’язанню питання щодо розміщення гравців та тренерського штабу збірної України, а також надали ігровий зал для проведення занять на весь період збору.  Значну допомогу в організації навчально-тренувального збору надала Федерація гандболу України, яка провела роботу з обласними федераціями щодо викликів гравців та тренерів до Броварів. Та якщо питання з проживанням команди під час першого збору в Броварах ми вирішили за рахунок Броварського спортивного інтернату, то витрати з харчування та проїзду, як не прикро це озвучувати, лягли на плечі батьків та тренерів команд. Хотілося, щоб у майбутньому ці статті витрат команди більше не спирались на батьківську фінансову спроможність. 

- Які наступні завдання стоять перед тренерським штабом? До речі, хто до нього входить?
- У березні цього року ми плануємо провести аналогічний навчально-тренувальний збір у Луцьку, по завершенню якого взяти участь у міжнародному фестивалі гандболу в місті Прага (Чехія). Наприкінці травня – початку червня знову зберемося у Луцьку. Є попередня домовленість із польськими колегами щодо нашої участі у ці строки в міжнародному турнірі у Польщі, де, зазвичай, беруть участь команди з Угорщини та Словаччини. Звісно, якщо це буде підкріплено відповідними фінансами. Було б дуже добре для нашого прогресу пограти серед таких команд. У липні пройде черговий збір у Луцьку. Далі ми б хотіли взяти участь у турнірі в Гетеборзі (Швеція). У вересні плануємо знову провести збори в Луцьку та поїхати до Польщі на ще один міжнародний турнір із гандболу, а в жовтні взяти участь у турнірі в місті Кишинів (Молдова), куди крім нас мають приїхати команди з Росії та Білорусі.
Що стосується тренерського штабу, який працював у Броварах, то до нього увійшли: Вінічук Микола Іванович (Бровари), Лобода Валентин Григорович (Київ), Фесун Володимир Павлович (Зіньков), Яковенко Сергій Володимирович (ЗТР). Зазначу, що за короткий проміжок часу ми організували цей навчально-тренувальний збір, детально розписали план його проведення, узгодили завдання тижневої підготовки юних гандболістів, окреслили напрямки роботи кожного з нас на весь період. Так що у  нашій діяльності немає жодних протиріч.

- Чи був присутній на тренуваннях головний тренер чоловічої національної збірної України Андрій Портной? Який вплив мають такі зустрічі для дітей?
- Так, Андрій Анатолійович неодноразово був присутній на наших тренуваннях, спостерігав нашу контрольну гру з командою БВУФК. У розмові з нами він підкреслив про обов’язковість дотримання єдиного вектору у процесі підготовки молодих гандболістів, спираючись на модель побудови гри національної збірної команди України. Андрій Анатолійович продемонстрував небайдужість до наших планів і пообіцяв свою підтримку. На мою думку, зустріч юних спортсменів із головним тренером національної збірної  підвищить їхню мотивацію до удосконалення спортивної майстерності, зміцнить їх віру у реальність поставлених перед ними завдань та посилить усвідомлення себе частиною єдиної  української гандбольної родини.

- Ростиславе Анатолійовичу, розкажіть нам про свій гандбольний шлях?
- Я почав працювати тренером у 2001 році, будучи студентом Волинського державного університету. Свій перший тренерський досвід  здобував працюючи з хлопцями 1990 року народження в ОДЮСШ м. Луцька. На сьогоднішній день я продовжує займатися з юними гандболістами у цій школі. Зі мною працюють молоді спеціалісти, мої вихованці, – Микола Шнит та Андрій Оліщук. Щодо школи, то вона налічує понад 100 гандболістів.  Це групи хлопців 1996-го, 1998-го, 2000-го та 2002-го років народження. Скажу, що в Луцьку діти із задоволенням займаються гандболом, тому проблем із набором у нас немає. Щодо труднощів, то у нас їх  декілька – це завантаженість спортивних залів, фінансування виїздів на турніри, яке, в основному, здійснюється за рахунок батьків та екіпірування команд.

- Чи скоро на Волині з’явиться гандбольний клуб хоча б Вищої ліги?
- Ідеї такі є. Це може стати реальністю тільки завдяки підтримки одного з двох наших вищих навчальних закладів - Луцького національного технічного університету чи Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки або якогось потужного спонсора.  Якщо вони пішли б нам назустріч, то цілком можливо заявити команду для участі у Вищій лізі. Найперша проблема – це наявність ігрового залу. Також, на мою думку, важливим кроком щодо розвитку гандболу в Україні є запуск регулярного чемпіонату серед студентських команд, міцної Кадетської ліги (команди 17-18-річних). Гадаю, бажаючих брати участь у таких турнірах було б багато.              

Прес-служба ФГУ